 | Дорогі читачі.
Коли по радіо вкотре оголошують про відключення гарячої води на місяць “у зв’язку з плановим ремонтом”, коли спостерігаєш за черговим підвищенням цін і падінням долара, до болю хочеться хоч трішки пожити за умов стабільності й передбачуваних правил гри.
Скажете, що такого немає ніде, що це ілюзія? Звичайно, ідеальних суспільств не буває, та все ж, по-перше, там, куди ми за Союзу так прагнули зазирнути хоча б одним оком, цієї стабільності більше. Надто численною є когорта людей, які побували на Заході й розповідають про це. А по-друге, навіть якби це було лише нашою мрією, чимось наразі нереальним, прагнути все одно варто. Адже саме жага ідеалу, рух до нього, зусилля, які докладаємо, йдучи цим шляхом, без сумніву, зроблять наше життя кращим і подарують нам хоча б трохи більше отієї омріяної стабільності.
При цьому вже остаточно зрозуміло, що ніхто нам не принесе процвітання на тарілочці. Маємо на увазі не тільки дядьків із Заходу чи Сходу, а й наших внутрішніх керманичів. Вони здебільшого заклопотані значно важливішими справами. Виходить, що нас покинули напризволяще й рятуватися маємо самі. Навіть якщо це дуже важко, майже неможливо, адже іншого шляху в нас немає.
Мусимо творити осередки стабільності власноруч і довкола себе: у під’їзді, на робочому місці, на вулиці, в мікрорайоні. А також допомагати зробити це тим, хто поруч.
Звичайно, що ізольованого світу нікому створити не вдасться, що доведеться контактувати й із тими, хто фактично спричиняє дестабілізацію та хаос, хто любить каламутити воду, щоби краще ловити в ній рибу. Ну що ж, від цього нікуди не подінемося... Але спільними зусиллями й ці труднощі можна переборювати!
Передусім не мовчімо про них, обговорюймо на сторінках друкованих видань і в телеефірі! Адже критична маса інформації на ту чи іншу тему, врешті, вибухає якимись діями, провокує певну реакцію з боку держави. Відтак бачимо, що не такі ми вже й безсилі, а навпаки, що разом можемо подолати будь-які перешкоди.
“Маклер” теж хотів би стати для Вас одним із осередків стабільності: регулярно потрапляти до рук, систематично інформувати про різноманітні проблеми та допомагати їх вирішувати, врешті, просто повідомляти потрібну та цікаву інформацію. На це нас надихає думка про те, що стабільність у нашому житті все ж не тільки необхідна, а й неминуча, як це є в природі. Адже, незважаючи на різну погоду й навіть катаклізми, пори року стало змінюють одна одну, після зими неминуче приходить весна, а потім і літо, й життя відроджується. Не було б цього – не було б і самого життя. А ми, прецінь, живі й думаємо про майбутнє. Чи не так?
Редакція |
